Педикульоз – це паразитування на людині комах вошей, що супроводжується свербежем і може призводити до специфічних захворювань шкіри. Людина може заразитися педикульозом тільки від інших людей, а не від хворої кішки або собаки. В залежності від місця паразитування розрізняють три різновиди вошей – головні, лобкові та платтяні. Ураження головними та платтяними вошами називається педикульозом (від латинського Pediculus – воша), лобковими – фтиріозом.  Крім безпосереднього паразитизму, воші здатні переносити епідемічний висипний тиф, епідемічний (або вошивий) поворотний тиф, волинську гарячку.

Головні воші – це комахи сірувато-білого кольору, розміром 2-4 мм. Як правило, паразитують  на волосяній частині голови, але також можуть уражати брови та вії. Харчуються кров’ю людини, відкладають яйця-гниди, які приклеюють до волосся. Самка відкладає щодня 3 — 7 яєць, за все життя –до 300 яєць. Тривалість життя дорослих особин – 27-40 днів.

Педикульоз має такі прояви:

• свербіж шкіри в місці укусу воші;
• дрібні сірувато-блакитні плями на шкірі;
• наявність гнид у волоссі.

Від моменту зараження до перших ознак хвороби може пройти кілька тижнів. Заразитися може кожний, незалежно від соціального становища. Ураження педикульозом відбувається при безпосередньому контакті з особами, хворими на педикульоз, здебільшого волоссям, при користуванні спільними речами, одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо. Більш того, воша може протягом 2 – 3 днів чекати нового господаря. Людина може бути уражена педикульозом у громадському транспорті, магазині, басейні, спортивних роздягальнях, за місцем навчання чи  роботи. Особливо часто з педикульозом стикаються батьки, чиї діти відвідують дитячі садки, школу, спортивні секції, відправляються у туристичні походи, на відпочинок до дитячих таборів та санаторіїв. Сприяють розмноженню вошей скупченість населення та недотримання правил особистої гігієни.

Що робити батькам, якщо у дитини виявлений педикульоз?

• Звернутися до лікувально-профілактичного закладу за консультацією;
• використовувати для лікування засоби, котрі порадить лікар;
• важливо дотримуватися інструкції із застосування того чи іншого препарату та слідкувати за терміном його придатності;
• при виявленні вошей на будь-якому ступені розвитку (яйце, личинка, доросла воша) дезинсекцію проводять одночасно, знищуючи вошей безпосередньо як на голові, тілі людини, так і на його білизні, одязі (протягом 1 доби);
• необхідно оглянути та при необхідності, обробити всіх членів вашої родини;
• повідомити щодо ситуації медичного працівника дитячого закладу, який відвідує дитина, для проведення у ньому комплексу протипедикульозних заходів;
• через 7-10 провести повторну протипедикульозну обробку.

Що не слід робити?

— Використовувати препарати від вошей, котрі призначені для тварин. Вони можуть бути токсичними і подразнювати шкіру голови.

— Засуджувати людей, які постраждали від вошей і їх сім’ї. Педикульоз може виникнути в будь-якому середовищі незалежно від економічного статусу і рівня гігієни. Поширений осуд пацієнтів, у яких діагностовано воші, є основною причиною відсутності обміну інформацією і, отже, ускладнює вжиття заходів по лікуванню і профілактиці цих паразитів в значній мірі.

Профілактика

Наявність педикульозу є загальною соціальною проблемою щодо громадського здоров’я, особливо серед дітей шкільного віку. З метою попередження педикульозу та його поширення в сім’ї або дитячому колективі проводяться профілактичні та  гігієнічні заходи. Вони включають:

• дотримання правил особистої гігієни (регулярне миття тіла, зміну білизни з відповідним пранням, щоденне розчісування волосся тощо);
• користування тільки своїм рушником, гребінцем, головним убором та білизною;
• систематичне очищення верхнього одягу, головних уборів, прання  та прасування постільної білизни при високій температурі;
• дотримання чистоти приміщень та його систематичного прибирання.

Батьки повинні слідкувати за дотриманням дітьми правил особистої гігієни та регулярно оглядати волосся дитини.

Якщо нехтувати цими заходами, педикульоз можна не помітити вчасно і стати джерелом інфекції для інших.